Боярышник сорта для подмосковья

Описание самых распространенных видов и сортов боярышника

Первые облагороженные виды боярышника появились еще в XVI–XVII вв., сегодня их великое множество.

Из всего разнообразия видов и сортов наиболее распространен боярышник колючий (Crataegus oxyacantha или laevigata) – дерево высотой около 4 метров, с несимметричной кроной. В природе встречается в Европе, в основном в районах с морским климатом. Растет и на горных вершинах: может взбираться на высоту до 1700 метров. Плоды у этого боярышника красные, реже – желтые или беловатые. В России дикий Crataegus oxyacantha не найдешь, а вот окультуренный часто используется в качестве живой изгороди. Особенно популярны декоративные сорта. Отлично смотрится боярышник с махровыми белыми, розовыми или красными цветками. Очень эффектен сорт ‘Rubra’, куст которого во время цветения покрывает сплошной ковер из темно-красных цветков с белой сердцевиной.

Боярышник кроваво-красный (Crataegus sanguinea) родом из Сибири.

Сады Сибири

В России встречается как в диком, так и в окультуренном виде. Плоды красные, кисло-сладкие. Осенью листья окрашиваются в золотистые и пурпурные оттенки. Мичурин, скрестив боярышник кроваво-красный с рябиной обыкновенной, получил гибрид под названием «рябина гранатная» – с вкусными бордовыми плодами и листьями, которые осенью становятся багряными. Размножают ее прививкой или зелеными черенками, жизнеспособных семян она почти не дает.

Боярышник однопестичный (Crataegus monogyna) – шестиметровое дерево, в диком виде растущее в Евразии.

У него белые цветки и красные плоды. Окультуренный боярышник однопестичный – растение с пирамидальной кроной, плакучими или скрученными ветвями, махровыми и обыкновенными красными, белыми и розовыми цветками, пестрыми листьями – стал хорошим украшением парков и дачных участков.

Боярышник мягковатый, полумягкий (C. submollis) сразу бросается в глаза – благодаря своей высоте (иногда он достигает 8 м) и красивой симметричной шатровидной кроне. Впечатляют и девятисантиметровые колючки. Цветки тоже крупные – до 2,5 см в диаметре. Ярко-красные плоды чуть меньше – до 2 см. Их желтая мякоть очень приятна на вкус.

Глід шарлаховий — боярышник шарлаховый

Глід шарлаховий (Crataegus coccinea);боярышник шарлаховый

Дерево 2—5 м заввишки або кущ родини розових. Рослина з ко­лючками. Листки тонкі, широко-яйцевидні або яйцевидно-ромбіч­ні, біля основи ширококлиновидні або трохи серцевидні, 5—9-лопатеві або майже цілісні, по краю подвійнозубчасті, зверху світло-зелені, майже голі, зісподу — опу­шені. Квітки двостатеві, правиль­ні, 3—4-стовпчикові, 5-пелюсткові, білі або рожеві, в негустих щитковидних суцвіттях. Плоди яблуковидні, шарлахово-червоні, з борошнистим м’якушем. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Розводять у садах і парках як декоративну рослину по всій Україні.

Заготівля і зберігання.

Боярышник – кладезь витаминов в саду: посадка и уход

Викори­стовують квітки і плоди. Квіт­ки (з листками або без них) заготовляють на початку цвітін­ня рослини, коли частина їх ще не розкрилась. Сушать у затін­ку. Сухої сировини виходить 18—20%. Строк придатності — один рік. Плоди збирають у пе­ріод повного достигання. Сушать при температурі 50—60°. Сухої сировини виходить 40%. Строк придатності — 2 роки. Квітки і плоди відпускають аптеки.

Хімічний склад. Квітки містять гіперозид, кверцетин, вітексин, сапонаретин, орієнтин, гомоорієнтин, рамнозиди вітексину, фе­нолокислоти (кавова, хлорогено­ва), аміни (холін, ацетилхолін, триметиламін). У плодах знай­дено органічні кислоти, цукри, сорбіт, пектинові речовини (1,9—6,1%), аскорбінову кислоту (18—100 мг %), В-каротин (0,4—2,7 мг %), вітамін К, фенольні сполу­ки (антоціани — до 1200 мг %, лейкоантоціани — 400—1500 мг %, катехіни, флавоноли, фенолокислоти тощо), кумарини (0,7—3,4%), стерини, тритерпенові ки­слоти (урсолову, олеанолову).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Галенові препарати Глоду шарлахового виявляють кардіото­нічну, спазмолітичну, гіпотензив­ну, седативну та десенсибілізу­ючу дію. Глід здатний збільшу­вати силу серцевих скорочень, регулювати кров’яний тиск (під­вищений — знижує, знижений — підвищує), зменшувати збудли­вість нервової системи, зумо­влювати глибокий, спокійний і тривалий сон, не спричинюючи після пробудження станів пси­хічного пригнічення. Слід від­значити, що направленість те­рапевтичної дії препаратів глоду залежить від дозування. Якщо малі дози впливають на серцеву діяльність тонізуюче, то великі є чудовим спазмолітичним і се­дативним засобом. Надто великі дози, в 4—5 разів більші за звичайно призначувані, спричи­нюють зайву сонливість і спо­вільнення пульсу. Препарати рос­лини малотоксичні, не мають кумулятивних властивостей і не спричинюють побічних явищ. Їх використовують при різних захво­рюваннях серцевого м’яза, зокре­ма, при коронаритах, які супро­водяться симптомами стенокар­дії; при гіпертонічній хворобі, особливо при склеротичній та вегетативно-нервовій її формі; при артеріосклерозі, нервово-психіч­ному збудженні, запамороченнях; при гострому суглобовому ревма­тизмі, а також при клімакте­ричному неврозі як засіб, що зменшує збудливість нервової системи й усуває різні болісні симптоми, характерні для цього періоду життя жінок. Квітки і плоди Глоду шарлахового використовують окремо або в поєднанні з ін­шими лікарськими рослинами. Перевагу слід надавати препара­там, виготовленим з квіток рос­лини (краще брати свіжі квіт­ки), пам’ятаючи, що вони мало­ефективні при декомпенсації сер­ця.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настойку квіток (на­стоюють 10 г свіжих квіток на 100 мл 70%-ного спирту або міцної горілки протягом 14 днів, проціджують) по 15—30 крапель у чарці води 3 рази на день (коли використовують настойку як седативний або десенсибілізую­чий засіб, дозу збільшують у 2— 3 рази);

настій квіток (5 г, або одна столова ложка висушених квіток на 200 мл окропу) по півсклянки 2—3 рази на день;

настойку плодів (настоюють 10 г сухих подрібнених плодів на 100 мл 70%-ного спирту або міцної горілки протягом 14 днів, проціджують) по 30—40 крапель у чарці води;

настій плодів (15 г або столова ложка сухих подрібнених плодів на 200 мл окропу) по по­ловині або третині склянки 2—3 ра­зи на день;

екстракт плодів (25 г подрібнених плодів на 100 мл окро­пу, кип’ятити до зменшення об’єму на­половину) по 40 крапель 3 рази на день;

одну столову ложку з верхом суміші квіток Глоду шарлахового (10 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), маренки запашної (20 г), листя ожи­ни сизої (25 г) і трави сухоцвіту багнового (15 г) настоюють 10 хв. на 200 мл окропу і п’ють по 1 склян­ці 3 рази на день при дратівливості, істеричних припадках, клімактерії;

од­ну столову ложку суміші квіток та плодів Глоду шарлахового, трави хвоща польо­вого, омели білої, зубків часнику (по 30 г), квіток арніки гірської (10 г) і трави деревію звичайного (40 г) настоюють на 200 мл окропу і п’ють по чверті склянки 4 рази на день при гіпертонічній хворобі;

три столові ложки суміші квіток та листя Глоду шарлахового (20 г), кореневищ з корінням валеріа­ни лікарської (20 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), чебрецю звичайного (5 г), материнки звичайної (5 г), листя меліси лікарської (10 г), м’яти перцевої (5 г), шишок хмелю зви­чайного (5 г), квіток лаванди колос­кової (5 г), трави горицвіту весня­ного (5 г) і листя конвалії звичайної (5 г) настоюють до охолодження на 300 мл окропу і п’ють по півсклянки 3 рази на день при серцевих неврозах (збір використовується в болгарській офіцинальній медицині);

дві столові ложки суміші квіток і листя Глоду шарлахового (30 г), трави хвоща польового (15 г), омели білої (30 г), квіток бузини чорної (30 г), слані ламінарії цукри­стої (5 г), листків меліси лікарсь­кої (5 г), м’яти перцевої (5 г), трави наберу садового (5 г), собачої кро­пиви звичайної (25 г), фіалки трико­лірної (15 г), листя берези пухна­стої (15 г), кореневищ з корінням валеріани лікарської (10 г) і трави барвінку малого (15 г) заливають 250 мл окропу, кип’ятять 5 хв., настоюють до охолодження, проціджують і випи­вають протягом дня за 3 рази після їди при гіпертонічній хворобі (збір використовується в болгарській офіцинальній медицині).

З готових аптеч­них препаратів використовують на­стойку глоду (Tinctura Crataegi) — по 20—30 крапель, рідкий екстракт глоду (Extractum Crataegi fluidum) — по 20—30 крапель 3—4 рази на день до їди.

Боярышник – разнообразие сортов и видов

Боярышник

По некоторым оценкам этот род растений насчитывает от 200 до 1200 видов. Даже специалисты зачастую расходятся во мнениях об истинном количестве. Боярышник отличается большой вариацией форм и видов. В основном это небольшие деревья, а так же кустарники различных размеров.

Вообще боярышник одно из самых удачных растений для озеленения в Подмосковье. Легко адаптируется, неприхотлив, очень устойчив к условиям города, нетребователен к почвам. Большинство видов боярышника зимостойки, засухоустойчивы. Кроме того, плоды боярышника обладают полезными свойствами и используются в народной медицине.

Но, несомненно, одним из самых полезных для озеленения качеств боярышника является его высокая побегообразовательная способность. Это качество говорит нам о том, что растение можно использовать для создания живой изгороди. Все растения рода боярышник прекрасно переносят обрезку и формировку.

Из всего разнообразия боярышников в Подмосковье хорошо зарекомендовали себя следующие виды и сорта.

Боярышник петушиный

– небольшое дерево с широкой, плотной, плоской кроной. Высота растения до 6 метров, ширина кроны до 5 метров.

Виды и сорта боярышника

Листья широкие, эллиптические, блестящие, темно-зеленые. Осенняя окраска яркая оранжево-красная. Легко переносит как солнце, так и полутень. Плоды многочисленные, долго держаться на дереве.

Боярышник круглолистный

– крупный кустарник с большим количеством побегов. Крона неправильной формы, на ветках колючки. Растение относительно быстрорастущее. Годовой прирост до 30 см. Соцветия зонтиковидные, отдельные цветки белые с розовыми тычинками и резким ароматом. Плоды мелкие, многочисленные. Вкус кисло-сладкий. Боярышник круглолистный меньше остальных видов подвержен заболеваниям.

Боярышник колючий Пол Скарлет (Paul’s Scarlet)

– в продаже, как правило, встречается в виде маленького дерева, хотя может быть сформирован и как кустарник. Отличительной чертой данного сорта являются цветки. Соцветия крупнее, чем у видов, махровые, к тому же растение цветет не белым, а карминно-красные. Оттенок может варьировать в зависимости от условий произрастания. Плодов обычно не бывает. Данный сорт чувствителен к уплотнению почвы и нуждается в довольно защищенном от ветра месте посадки.

Боярышник сливолистный

– небольшое дерево или довольно крупный кустарник. Форма роста строго вертикальная. Годовой прирост до 20-25 см. Очень привлекательная желто-красная осенняя окраска листьев. Многочисленные плоды округлой формы также декоративны. Хорошо переносит высокие температуры и городские условия, ветроустойчив.

Кроме того, в продаже встречаются крупноплодные сорта боярышника, плоды которого используются в пищу.

« назад

Главная \ Каталог растений \ Каталог — описание сортов и культур \ Описание сортов боярышника

Описание сортов боярышника

ЗБИГНЕВ
      Боярышник аномальный — Crataegus ×anomala. Дерево высотой около 4 м. Побеги коленчатые, с многочисленными колючками 5-6 см длиной.

Крупноплодный боярышник Арнольда: гость из Америки, живущий в Сибири

Плоды шаровидные, ярко-красные, кисловато-сладкие, отличного вкуса, массой 3-5 г, созревают с середины августа.

ЗЛАТ
      Боярышник Поярковой — Crataegus pojarkovae (С. orientalis var. pojarkovae). Дерево высотой 3 м, с неколючими ветвями. Плоды шаровидные до конусовидных, ребристые, золотисто-желтые, кисло-сладкие, отличного вкуса, массой 3 (5,5) г, созревают с середины сентября.

КРАСНЫЙ ГРАД
      Боярышник кроваво-красный — Crataegus sanguinea. Дерево высотой выше5 м. Побеги коленчатые, с многочисленными колючками 5-6 см длиной. Плоды шаровидные или овальные, красные, кисло-сладкие, хорошего вкуса, массой3- 4,5 г, созревают с середины августа.

ЛЮДМИЛ
      Боярышник точечный — Crataegus punctata. Дерево высотой около 5 м, с неколючими ветвями. Плоды более или менее шаровидные или слегка конусовидные, оранжево-красные, кисло-сладкие с незначительной горечью, удовлетворительного вкуса, массой 4,5 (10) г, созревают с середины сентября.

МАРК
      Боярышник восточный — Crataegus orientalis. Дерево высотой 3 г, с ветвями, которые бывают покрыты облиствленными колючками. Плоды сплюснуто-шаровидные, ребристые, оранжево-красные, кисло-сладкие, отличного вкуса, массой 3-3,5 г, созревают с середины сентября.

МАО МАО
      Боярышник перистонадрезанный — Crataegus pinnatifida var. major. Дерево высотой около 4 м, с неколючими ветвями. Плоды шаровидные, ярко-красные, с большими белыми бородавками, кислые, массой 10 г, созревают в начала октября

ШАМИЛЬ
      Боярышник пенсильванский — Crataegus pennsylvanica. Дерево высотой 5 м. Побеги слегка коленчатые, с немногочисленными колючками 3-4 см длиной. Плоды шаровидные, красные, кисло-сладкие, отличного вкуса, массой 4 (7) г, созревают с середины сентября.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *